Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Олена Гуйда
Подружжя мимоволі

Зміст книги: 41 розділів

Спочатку:
РОЗДІЛ 1.1
123 дн. тому
Розділ 1.2
123 дн. тому
Розділ 2.1
123 дн. тому
Розділ 2.2
98 дн. тому
РОЗДІЛ 3
98 дн. тому
РОЗДІЛ 4
98 дн. тому
РОЗДІЛ 5
98 дн. тому
РОЗДІЛ 6
98 дн. тому
РОЗДІЛ 7
98 дн. тому
РОЗДІЛ 8
98 дн. тому
РОЗДІЛ 9
98 дн. тому
РОЗДІЛ 10
98 дн. тому
РОЗДІЛ 11
98 дн. тому
РОЗДІЛ 12
98 дн. тому
РОЗДІЛ 13
98 дн. тому
РОЗДІЛ 14
98 дн. тому
РОЗДІЛ 15
98 дн. тому
РОЗДІЛ 16
98 дн. тому
РОЗДІЛ 17
98 дн. тому
РОЗДІЛ 18
98 дн. тому
РОЗДІЛ 19
98 дн. тому
РОЗДІЛ 20
98 дн. тому
РОЗДІЛ 21
98 дн. тому
РОЗДІЛ 22
98 дн. тому
РОЗДІЛ 23
98 дн. тому
РОЗДІЛ 24
98 дн. тому
РОЗДІЛ 25
98 дн. тому
РОЗДІЛ 26
98 дн. тому
РОЗДІЛ 27
98 дн. тому
РОЗДІЛ 28
98 дн. тому
РОЗДІЛ 29
98 дн. тому
РОЗДІЛ 30
98 дн. тому
РОЗДІЛ 31
98 дн. тому
РОЗДІЛ 32
98 дн. тому
РОЗДІЛ 33
98 дн. тому
РОЗДІЛ 34
98 дн. тому
РОЗДІЛ 35
98 дн. тому
РОЗДІЛ 36
98 дн. тому
РОЗДІЛ 37
98 дн. тому
РОЗДІЛ 38
98 дн. тому
ЕПІЛОГ
98 дн. тому

Шейлін

– У цьому божественному храмі судилося з'єднатися долям двох нащадків вогняного дракона, – занудно промовляв верховний жрець зі свого місця і його голос розносився луною храмом. – Якщо хтось із присутніх на цій церемонії знає причини, з яких не може статися це святе єднання – хай скаже зараз чи замовкне навіки.

Воюючи з корсетом, що норовив зламати мені ребра, я втягнула повітря. Навіки! Яке голосне слово! Ніщо не вічне. І цей шлюб не триватиме довше трьох місяців. Це я повторювала собі щодня протягом минулого тижня.

Кинула уважніший погляд на гостей.

Мати, виряджена в фіолетову сукню довжиною в підлогу, надто награно промочувала очі білою хусткою, Кейтлін, моя молодша сестра, підморгувала якомусь хлопцеві з сусіднього ряду, і як завжди серйозний батько. Щодо решти, то сьогодні тут зібралася практично вся еліта. Звісно ж! Одруження начальника королівського розшуку не можна залишити без уваги. Майже півтори сотні незнайомих мені осіб. Прийшли, мабуть, набратися свіжих пліток.

– Оскільки ніщо і ніхто не може перешкодити цьому шлюбному союзу, – чоловік продовжив так само тужливо. – Я питаю тебе лієр Тайраш Хеймар, чи згоден ти взяти за дружину лієру Шейлін Бейрін? Чи любитимеш ти, поважатимеш і ніжно піклуватимешся про неї і чи обіцяєш ти зберігати шлюбні узи у святості та непорушності?

Кохати? Поважати? Піклуватися?! Він взагалі знає значення всіх цих слів, щоби клятву давати?

Зберігаючи променисту усмішку найщасливішої нареченої, я перевела погляд на свого нареченого. Темноволосий, високий, статний, у сріблястому костюмі, що сидить точно по фігурі. Трохи примружений погляд, тонкі губи ніби вигнуті в усмішці. І від одного виду в мене зуби зводило.

– Так, обіцяю, – відповів Раш, коротко кивнувши.

Жоден м'яз не здригнувся на його обличчі. Та він і жодного погляду не кинув у мій бік за всю церемонію. Того й дивись позеленіє від злості.

Але міг би хоч для пристойності посміхнутися, справді! Мене взагалі-то сюди також не велике і чисте кохання привело!

– Лієра Шейлін, – жрець перевів погляд на мене. – Чи обіцяєш ти любити, поважати і ніжно дбати про свого чоловіка і чи обіцяєш ти зберігати шлюбні узи у святості та непорушності?

Цікаво, а хтось взагалі казав «ні»?

Добре, хоч прибрали слова «поки смерть не розлучить вас»! Три місяці. Я зберігатиму, поважатиму, дбатиму... Що там ще було в переліку? Рівно дев'яносто днів я виконуватиму шлюбний контракт! А після знову стану вільною і забуду про весь цей ідіотський захід, як про страшний сон!

– Так, обіцяю, – мій голос здригнувся, ніби я і справді була однією з тих боязких наречених, які, побачивши майбутнього чоловіка, непритомніють.

У руках священнослужителя з'явилася біла подушечка, де поблискували золоті смужки обручок.

– Прийміть цей символ єдності, вірності та чистої любові. Нехай вони завжди нагадують вам, що ваша любов нескінченна. Дорогі наречені, я прошу вас обмінятися обручками.

Зберігаючи незворушність, Тайраш спритно підхопив менший браслет і розвернувся до мене. Одна мить – і наші погляди зустрілися. Усередині все перевернулося. Він дивився чіпко, хижо, не блимаючи. На дні його темних зіниць згущалася темрява. Ні, ніби я його сама сюди силоміць притягла!

Підхопив мою руку і швидко клацнув браслет на зап'ястя. Шлюбні кайдани, слово честі! Я виконала все те саме з одним тільки винятком. Вважала за краще не дивитися більше йому в очі.

Що ж! Схоже на мене чекають не найлегші дев'яносто днів... Залишалася ще одна неприємна частина цієї церемонії.

– Ви можете скріпити свій шлюбний союз поцілунком, – ніби прочитавши мої думки, урочисто заговорив священнослужитель.

І начебто я знала, чим усе скінчиться, але все ж таки всередині все здригнулося від майбутнього «поцілунку». Що ж зі мною ввечері буде?! Перед першою шлюбною ніччю...

Рука мого тепер чоловіка досить жорстко обхопила моє плече. Різко скоротив відстань між нами, ніби намагаючись якнайшвидше впоратися з цією неприємною частиною, і наші губи зустрілися. Сухо, бездушно та скупо. Це і поцілунком важко було назвати.

Нашому шлюбу всього пів хвилини, а він уже тріщить по швах. Чудово! Просто чудово! Можливо, все не так уже й погано. Можливо, нам навіть вдасться... домовитися не заважати один одному!