Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Аліот Браянс
(Ні)крутенька Кет

Я входила до палацу імператора, перелякано вчепившись у руку свого старшого брата. Чоловік стояв біля самого трону – високий, красивий, вдягнений у чорний строгий костюм. Бальна сукня на мені була із земних, бо прилетіли ми тільки кілька годин тому. Приготована для демонстрації вальсу на черговому конкурсі, вона ідеально підходила для представлення імператору. Хоча ідею з'явитися перед ним у джинсах я відкинула тільки після наполегливого прохання брата "мати відповідний вигляд". Він і сам був у смокінгу, купленому на чергове нагородження. Така собі картинка земного бомонду.

Сірейк покинув нас кілька годин тому, захопивши з собою Бодю, Нейра й Ері. Дволиких саяне забрали ще раніше, за розпорядженням лайора. Що дивно, за тиждень перебування поруч ми так і не зблизилися, попри мою симпатію до них на планеті, у космосі вони чомусь здавалися чужими й далекими. І як наслідок, жодних змін із ними не відбулося. 

Брат підвів мене до чоловіка і, залишивши поруч із ним,  відступив. 

– Дорогі мої. Сьогодні ми зібралися тут, щоб стати свідками обряду зв'язування життів мого брата і його нареченої, – почав імператор, а я здивовано вилупилась на Сірейка, не знаючи, чому більше дивуюся – тому, що він брат імператора, чи тому, що церемонія дивним чином схожа на весілля на Землі. 

І лише, коли чоловік підбадьорливо посміхнувся, я розпізнала дослівні слова земного обряду. Слідом за ним повторила шлюбну клятву і накинулася на нього з поцілунком щойно імператор оголосив нас чоловіком і дружиною.

А потім був тихий вечір біля каміна в будинку Сірейка, за яким ми обговорювали нагальні питання. Яких було безліч. 

Кір хотів знайти третю планету – родину краагів. І, знаючи, що я в безпеці, обговоривши з імператором усі справи, подумки вже був на підльоті. 

Сірейк же хотів вирушити на пошуки лабораторії і тих істот, що торгували живим товаром.

Я була повністю погоджувалась з тим, що рабство потрібно викорінювати і дозволити і далі штампувати монстриків ми не можемо, тому готувалася летіти з ним, захопивши з собою Бодю. Мене довго відмовляли, намагаючись довести, що жінкам і дітям на військовому кораблі не місце. Але я була категорично не згодна щодо жінок, а малюка просто не було з ким залишити. Бо Рейса Рада, на чолі якої стояв його батько, вирішила відправити на Саяну, щоб налагодити ділові зв'язки. Це за офіційною версією. Неофіційна ж свідчила, що батько Рейса знайшов йому дружину і тепер наполягав на швидкому весіллі. Ухилитися від шлюбу у кесерійця можливості не було. І тому він просто вирішив втекти. 

Нашу безглузду суперечку зупинили Нейр і Ері, запропонувавши залишити Бодю з ними на планеті, у будинку Сірейка. Нейр хотів відшукати можливі сліди моїх викрадачів, а Ері просто не міг постійно вдавати з себе такого ж дурня, яким був до мого втручання. Крім того, Нейр мріяв навчатися в академії, в яку і був зарахований під протекцією лайора. 

Макс після зустрічі з радою збирався одружитися з однією з рекомендованих йому дівчат і загалом непогано влаштувався на Арне. 

Мірга, дівчина, визволена мною на Гарку, залишалася в імператорському палаці під наглядом лікарів. Вона ще не повністю прийшла до тями і виглядала заляканим і відчайдушним звіром, але лікар стверджував, що її душевний стан скоро прийде до норми. 

Я зустрілася з нею перед відльотом. Довго дивилася їй в очі, мріючи очистити її душу від болю і страху. Ми так і не сказали одна одній ані слова. Але коли я вже виходила з її світлої і затишної кімнати, до мене долетіло тихе: 

– Дякую!

Я обернулася і посміхнулася їй, зачиняючи двері, і тут же потрапила в обійми чоловіка.

– Не бійся, мій брат її не образить, – прошепотів він мені у вухо.

А я озвучила те, про що давно здогадалася.

– Вона його істинна, так? – просто не побачити те, з якою любов'ю дивиться імператор Дьярк на Міргу, міг тільки бездушний ідіот. 

Ну чи та, на яку ці очі дивляться. 

Сірейк кивнув у відповідь:

– Це так помітно? Я виглядав так само безглуздо? – запитав невпевнено, зупиняючись і повертаючись обличчям до мене.

– Ти виглядав Льодинкою. Байдужою і непробивною. Так і хотілось тріснути… 

І тут же мої губи захопили в жаркому поцілунку. А в моєму серці знову спалахнуло кохання, змітаючи всі перепони на своєму шляху. І щоб не трапилося в нашому житті далі, тут і зараз я була щаслива, і все те, що я перенесла, вирвана із затишної тихої домівки, однозначно вартувало однієї цієї зустрічі.