Через 4 години після нападу 

За останню годину всі виклалися на повну. Побутовики у бібліотеці, винесли майже всі книги, за допомогою магії, навіть встигли почистити майстерню артефактів та музей, винесли все що, вважали за цінне.

Артефактори доопрацювали план із щитом і тепер малий щит харчуватиметься від багатьох накопичувачів відразу, заряджати його стане простіше, а значить ми зможемо виграти ще кілька годин.

Евакуація також не стояла на місці. Все просувалося навіть краще, ніж думалося, вже половина 11-річних вийшла з порталу.

На фронті було гірше. Пастки, що вони підготували, спрацювали, але атака не зупинилась.

Аль і Рік виклалися на повну, кожні 5 хвилин, доводячи, що вони не просто так старости, вони народжували нові і нові ідеї, як збити магів і затримати їх. Починаючи від локального легкого землетрусу і закінчуючи дощем із градом на малій місцевості. Але кожній ідеї вистачало лише на секундну затримку. Маги тевінців не були дітьми і швидко адаптувались до всіх спроб.

Час витікав.

***

Том дивився як над головним корпусом повільно, ніби знехотя розкривається бар'єр, гарне видовище. Неймовірне. Бар'єр повільно відрізав його від інших. Від одногрупників, чиїм старостою та лідером він був весь цей час. Від інших старост із якими давно встиг потоваришувати. І від Нікі. Він згадував їхнє прощання і безглуздо посміхався. Не відштовхнула, чекатиме. Заради цього варто хоч під землю закопатися, але вижити. Том дочекався коли бар'єр, опуститися до кінця і побіг у бік Нагазора, магічне полум'я пропустить його завдяки знайденому артефакту, й він буде в безпеці ще якийсь час. Поки головний корпус не захоплений, полум'я захищатиме кордон. На жаль, магію полум'я чудово пропускає, але одного чоловічка на тому боці можуть і не помітити. Не мають помітити. В нього є шанс.

***

З початку нападу, Калі носилася як пригоріла, її група шла з дітьми однією з перших. Старші мали піти наприкінці, і через це їй доводилося бігати та організовувати всіх. Заспокоювати їх і давати інструкції, відповідати на сотню запитань у стилі: "А що якщо?", причому не можна навіть виду подавати, що сам не знаєш, тоді інші точно запанікують. Але хто заспокоїть її? Кад, друг дитинства Калі, кудись зник і скільки вона його не виглядала все дарма, Арія зайнята пораненими, а Джин після розкриття купола кудись зникла. Де носить цього Када? Вже майже весь її гурт пішов, Тарк наказав щоб йшла групу Када, адже вони вже були знесилені, а його все немає і немає. Калі була на межі, але це не заважало їй утримувати на обличчі безтурботну посмішку, і заспокоювати всіх навколо кількома ніжними словами.

***

Кад сидів поруч із братом, відчував як йде енергія, але це не страшно, його група вже почала йти порталом, як вихователі, а це означає, що Калі, теж вже має бути в безпеці, адже по черзі її група раніше. У всьому цьому світі, з самого дитинства, відколи померли батьки, для нього існувало 2 людини. Ті, кого він оберігатиме і захищатиме до самої своєї смерті. Калі, сонечко, яке зігрівало його і Зак, його опора. Якщо з Калі все гаразд, а значить залишилося придумати як врятувати Зака. Жаль тільки, що від болю в голові не залишилося жодної думки, а часу все менше.

***

Як тільки бар'єр розкрився, Аль почала шукати Тома, але знайшла лише Ніку, та була дуже задумлива і незвично тиха.

- Ніко, ти не знаєш де Том?

- О не хвилюйся, він зараз трохи зайнятий. Ти хочеш дізнатися про приблизні терміни?

- Так…- Аль, звичайно, запідозрила недобре, але думка, що він зовні бар'єра, не спала їй на думку. Вона просто вирішила, що Ніка щось приховує, але що?

- За нашими розрахунками цього щита вистачить на 2 години роботи у найкращому разі, у гіршому у нас є півтори. Аз сказав, що щось влаштував у парку, що затримає Тевінцев, тож думаю хоча б півтори годинки точно будуть. 

- Ага, добре. Ти не знаєш, як справи з евакуацією?

- Вже почалася евакуація 12 літніх, майже вся група побутовиків, теж вийшла разом з дітьми, залишилася лише пара хлопців, просмаги теж уже зібралися, адже після них моя група?

- Так все вірно. Такими темпами, може і встигнемо. - Аль посміхнулась, досить великий вантаж спав з її плечей, хоч найменші точно в безпеці. Потрібно перевірити, як справи у просмагів.

***

Зак спостерігав, як його група хвилями розходитися, пропускаючи до них злу, як чорт Аль, Зак ще ніколи не бачив її в такому стані.

- Чому мене до вас не пускають? - Почала було обурюватися Аль, але розглянувши хлопців замовкла, вони були бліді до синяви, а під очима були тіні.

- Що тут відбувається? - голос Аль звучав тихо, але від її тону мурашки бігли по шкірі. Тільки Аль уміла говорити так вкрадливо – загрозливо.

Зак одними очима показав одногрупникам на дверях, і ті розбіглися, як таргани при світлі.

- Ми тримаємо портал, як ти веліла.

Аль не сказала ні слова, лише підняла одну брову.

- Аль, навчання за профілем триває 8 років, ми провчилися тільки 3. Як думаєш ми могли б відкрити портал до Дардеї?

Друга брова злетіла до першої, а Аль якось невпевнено здивовано запитала:

- Але ж ви?

- відкрили.

- Як?

Зак лише тяжко зітхнув і звів очі до стелі. А потім тихо так вкрадливо сказав.

- Аль, скажи, як найталановитіший бойовий маг, нехай ти і на 2 курсі, ти знаєш спосіб затримати Тевінцев на максимально довгий термін, якщо будеш готова пожертвувати всім?

Аль повільно кивнула.

- Напівзаборонне заклинання вбиває, як заклинача, так і всіх навколо у певному радіусі. Це затримало б Тевінцев годин на 7, але померла б не лише я. Навіть наш щит могло б знести і вбити всіх усередині. Це заклинання останній аргумент,  якщо шансу вижити нуль і треба забрати з собою ворогів. Саме через нього бойових магів ніколи не беруть у полон.

- Наше напівзаборонене, - злукавив Зак - не бойове, воно не вбиває, а відкриває портал. - Куточки губ Зака підвелися, але очі залишалися холодними. Ріна сховала обличчя на грудях Зака. Зраділа, він не відштовхнув. Кад лежав на підлозі дивлячись на стелю і здавалося нічого не помічав.

Шум ззаду привернув увагу всіх. Обернувшись Аль побачила Калі, вона стояла бліда, завмерши від шоку, але ось впоравшись з отриманою інформацією, вона грізно зсунула брови і, дивлячись на Када, почала повільно насуватися. Той лише плескав очима.

-  Чому ти не пішла зі своїми?

Ефект від питання був такий, наче Калі здули, вона похилилася і зупинилася. Дивилася так мовчки на Када, що всім довкола стало ніяково, вони відчули себе зайвими, але не могли піти.

- Хіба ми не обіцяли? Невже ти забув? Ми присягалися перед богами, що завжди будемо разом! Як ти міг так вчинити?

- Калі… Але ми й будемо разом, йди, а я наздожену тебе пізніше – тихо відповів їй Кад.

- НЕ ТРЕБА БРЕХАТИ! - З очей Калі потекли сльози, вона не могла повірити, що це все відбувається насправді.

Напад, поспішна втеча з такої рідної та затишної Академії, вона досі не вірила, що це справді відбувається. Не вірила, що вони й справді можуть загинути, адже все мало закінчитися добре. Потім вона з Кадом посміялася б з цього. Як вони сміялися у дитинстві після того, як тікали від ведмедя. Або після зустрічі з Тролем. Їм завжди вдавалося вийти сухими з води.  Неушкодженими. Тепер вона дивилась на його бліде обличчя, на покусані губи, на тіні під очима й розуміла. Вперше чітко розуміла, що це не гра і поряд немає дорослих які вб'ють їхнього ведмедя, а потім будуть галасувати на них як скажені. Що це і справді момент, що поділить їх маленькі життя на до і після.

- Я не піду без тебе!

Здавалося вона викрикнула це запально, в запалі почуттів, вона завжди була емоційна. Але варто тільки подивитися в її очі, як видно холодний розум. Здавалося, всі фарби покинули її, коли вона підійшла і сіла до Када.

Вона мовчала, для неї все вже вирішено. Кад не знаходив способу переконати її, вперше в житті йому забракло слів. А решта дітей не втручалася. Лише Зак кивнув якимось своїм думкам й трохи посміхнувся, на цей раз й очима теж. Він знайшов спосіб урятувати брата!

***

Аль вийшла до бар'єру, за ним час від часу лунали вибухи, армія рухалася повільно і обережно, бо вибух у парку був серйозним і їм доводилось перевіряти кожен крок. 

Аль лише сподівалася, що можливо боги все ж проявлять милосердя і одна з пасток Аза вбє імператора Тевіна або бодай його темних магів. Вона опустилася на землю, доторкнувшись рукою до бар'єра і закусила до крові губу.

Зак, Кад, Ріна, Калі. Скільки потрібно жертв цій війні? Скільки вона має забрати, перш ніж закінчитися? Чи є спосіб врятувати їх, не вбивши інших? Чи є якісь варіанти? Вона заплющила очі. Аль вважала, що це її вина, так само як і поранення інших дітей з бойового. Вона мала все продумати, все розрахувати і передбачити це заздалегідь. Але й толку з того? Все одно вона нічого не змогла б змінити. Вони загинуть утримуючи портал. Без порталу загинуть інші, і вони також. Так чи інакше змінюється лише кількість загиблих. Перед очима замиготіли картинки з кожним з них і по щоці скотилася самотня сльоза, Аль витерла її рукавом і різко піднявшись повернулася до головної будівлі. Вона більше не дозволить собі ні сльозинки. Так, нехай загинуть, нехай! Вона зробить усе, щоб врятувати всіх кого може. І якщо боги на її боці, вона знайде спосіб врятувати і тих, кого не може також. 

****

Аз спостерігав за Аль сидячи під сходами. Вона не помітила його, але він чудово бачив її похмурі брови, її тремтяче підборіддя, стиснуті кулачки. Маленька крижана принцеса. Сказали б йому тиждень тому, що він побачить її сльози і він би розсміявся тому в обличчя. Така гордячка і плаче? Ну чи не марення?

Він знає її з самого дитинства, вона з 3 років ніколи не плакала. Що ж сталося?

Чомусь у голову лізли лише дурниці. Про те, що Аль все-таки дівчинка, а не переодягнений пацан, як іноді він зло жартував. Про те, що він вищий за неї, а вона така маленька. І йому чомусь раптом зважилося що він повинен її захистити, от дурниці. Вона бойовий маг, а він — артефактор. Вона сильніша за будь-кого кого він знає. Не йому її боронити.

Аз намагався відсунути гіркі думки, займаючись своїми бомбами, але знову повертався до цього. Чи може він захистити Аль?