Коли Альнія дійшла місця збору, всі вже були тут. В бойових обладунках. Зазвичай, маг у такому вигляді викликав жах і трепет у ворогів, але діти в ньому виглядали лише комічно. Нехай обладунки і були всім впору, але це обладунки дорослих повноцінних бойових магів, а не дітей. Аль подивилась у вічі кожному, запам'ятовуючи їхні обличчя такими, відважними та рішучими. А потім, нічого не сказавши, попрямувала до бар'єру, її невелика армія з юних бойових магів пішла слідом. Хтось хмурився, хтось жартував, хтось не вірив, щоб їм справді довелося битися. Недовго тривала їхня безтурботність.

Коли вони підійшли до бар'єру в бойовому одязі, маги з іншого боку на мить припинили обстріл. Але, зрозумівши, що це лише діти продовжили.

Аль пояснила всім, що артефактори обіцяли зробити щит одностороннім, щоб вони могли перешкодити обстрілу з тієї строни. Усі мають бути готові до цього.

Та й справді, не пройшло і 5 хвилин, як по бар'єру пішла хвиля, ось тільки щось пішло не зовсім за планом. Щит став проникливим не з цього, а з іншого боку, хай і на мить, але цього вистачило, щоб кілька заклинань пролетіло. Найстарші й найобдарованіші встигли поставити щити і прикрити тих хто поруч, але деяких все ж таки зачепило. Обпекло жаром, вдарило блискавкою, порізало повітрям. У лавах дітей почався хаос, метушня, крики. Рік заспокоїв усіх грізним риком, копіюючи фрази та тон інструкторів з уроків.

Поранені виглядали просто страшно, нехай майже одразу ж до них прибіг майже весь лікарський корпус, але коли в людини, рука обгоріла настільки, що це й не рука, а кубушка, виглядає жахливо. Тошно і страшно, до тремтячих рук. Відразу таке не вилікуєш. Поранених забрали й домовились, що щойно дітей проведуть через портал, їх понесуть побутовці. Усього було 7 важкопоранених, решту нехай і зачепило, але не сильно. Допомогли обладунки та щити.

Аль на мить замислилась, отримати поранення, отак, на самому початку, це неймовірна невдача чи навпаки? Адже якщо подивитися з іншого боку, то їхні шанси піти порталом тепер набагато вищі, ніж в інших. А може, забрали найслабших і непідготовлених, тих хто першим би загинув, а залишилися ті, хто має шанс на боротьбу?

Прибігла Ніка, наймолодша зі старост артефакторів, вона падала на коліна й вибачалася. Як з'ясувалося те, що щит став проникний не з того боку її провина. Вона плакала, але заспокоювати її не було часу. У перервах між сльозами та вибаченнями, вона сказала найголовніше: тепер все як треба, а значить не можна втрачати жодної миті. Аль наказала атакувати.

***

У війську Тевіна почався бунт. Коли щит став проникливим, маги поранили дітей. Багато хто вважав це неприпустимим і відмовився атакувати далі. Раніше вони билися, вірні своїй васальній клятві, навіть попри те, що битися доводилося з тими, з ким сиділи за однією партою в Академії. Але атакувати своїх же дітей?! Це перейшло всі кордони. Коли їм сказали, що прориватимуться до Назагора через Академію, вони уявляли це не так. Вони вірили, що тут буде інакше. Вони думали, що діти не постраждають. Не настільки ж збожеволів їхній імператор? Але коли навіть після поранення дітей, наказ атакувати не зупинили, прийшло усвідомлення - настільки. Один за одним маги бунтували, саботували дії, заважали “вірним короні”.

Ось тільки, божевільний король був готовий до такого кроку. Його нові друзі, маги, що практикують заборонені чари, швидко придушили бунт. Тих, хто протестував, оголосили зрадниками. Деяких навіть встигли вбити, але інші, об'єднавшись втекли порталами. Так в одну мить армія вторгнення втратила 30% своїх магів. Залишилися лише такі ж божевільні чаклуни або тиловики, до яких ще просто не дійшли новини.

Залишивши поле бою, маги швидко зв'язалися з усіма друзями та знайомими, тим хто з Тевіна повідомляли що король настільки збожеволів, що наказав атакувати дітей.

Назагорці ж отримають дві новини: хороша, більшість магів Тевіна перейшли на їхній бік, і незабаром об'єднуватимуться з їхніми військами, погана – на академію напала. Ось тільки в умовах війни, передача листів, навіть магічних, не всесильна, і коли листи прийдуть на адреси, для когось можливо буде пізно.

Час спливав…