Вранці майже не розмовляли. Прокинулася від того, що його рука стиснула мої груди й повільно опустилася, і пробралася за край штанів. Настрою після нічної розмови не було зовсім, тому спробувала руку Ендера прибрати. Але він лише розлютився на мою дію, я тепер не тільки відчувала сильне збудження чоловіка своєю задницею, а й ще й на емоційному рівні вловлювала хіть, що хвилями йшла від Ендера. Він знову поцілував свою мітку, потім лизнув, тим самим викликаючи в мене відповідне бажання. А я намагалася відокремити хіть, від справді мого бажання.

Після ранкового сексу я теж мовчала. У такій тиші я поїла і зібрала свій рюкзак. Ендер з'явився переді мною вовком.

Так само мовчки просто залізла на нього. Притулилася до нього, обхопивши руками на скільки було можливо його міцну шию, і вовк побіг уперед.

Пів дня в дорозі, і я через якесь шосте відчуття відчула, що ми зараз на іншій території. І немов на підтвердження моїх слів вовк сповільнився. Знайшов місце для ночівлі й дозволив мені нарешті злізти з нього. Сам кудись утік,  а я озирнулася, розім'яла ноги й руки. І візуально знайшла місце для ночівлі. Пізніше прийшов Ендер. Розвів багаття і приготував чергового звірка.

Вночі Ендер знову скористався міткою, я з принципу тепер не хотіла з ним спати. А йому довелося викликати в мені хтивість через наш зв'язок. Я бачила, що його це злить, але іншого поки що від мене він не дочекається. Я не камінь бездушний, щоб бути з людиною через якийсь там вовчий інстинкт.

На ранок відчувала себе знову брудною, водоспаду тепер поруч немає, і цей дискомфорт доведеться терпіти до його поселення. Цікаво як вони живуть…

Після сніданку ми мовчки рушили в дорогу, і цього разу Ендер теж не став перетворюватися на вовка.

- Ми напевно вже близько? - все ж таки запитала я.

- Так, до вечора будемо вдома.

- Чому до вечора? Вовком можна дістатися швидше! - тут же знайшлася я.

- Буде час, підготуватися…

- До чого підготуватися?

- Звідки ти Ліліан? Як називалося твоє селище? З ким ти жила? - ну ось почалися запитання, які зазвичай ставлять після знайомства.

- Тобі раптом стало цікаво хто я така і звідки? - зробила здивоване обличчя, намагаючись цим зачепити чоловіка, але він продовжував на мене вичікувально дивитися.

- Я тут зрозуміла, що швидше за все взагалі не з ваших країв. А може й часу… - прошепотіла собі під ніс, але чоловік, звісно ж, це почув.

- Що це означає?

- Що бабця та, мене викрала з мого світу і для чогось перенесла сюди. У моєму світі не існує перевертнів. У нас це все казки і вигадки, максимум якийсь фільм, - Ендер насупився і якийсь час мовчав.

- Отже, ти іномирянка! - видав він свій вердикт. - Дуже рідко, але такі й у нашому світі трапляються.

- Значить, ти маєш розуміти, що все, що відбувається, для мене це взагалі на межі фантастики... - видала я.

- Ясно! У будь-якому випадку, тобі слід дещо знати... як я й казав, ми перевертні, не дуже любимо людей... і те, що ти моя дружина... як би так сказати м'якше…

- О, не соромся. Говори як є! - вигукнула я.

- Перевертням буде важко прийняти тебе, як мою пару. Я Альфа, і ти маєш стати не тільки мені дружиною, а й Місяцем для моєї зграї. А враховуючи, що ти проста людина, не всі вовчиці захочуть визнати в тобі головну над ними.

- Чудово! Не те, що б я дуже хотіла... - намагалася я в правильне річище загорнути нашу розмову, - А ти впевнений, що від цього зв'язку ніяк не можна піти? Адже я бачу, що ми обидва не хочемо цього зв'язку! - мої слова розлютили Ендера. Він зупинився і зло подивився на мене.

- Ти помиляєшся! Це ти не хочеш! Ти відштовхуєш мене своїм несприйняттям! Ти й гадки не маєш, як мені зараз важко. І як важко буде мені та моїй зграї через те, що ти людина! Ти не можеш бачити, чути, відчувати те, що і ми, тому зрозуміти тобі буде складно. І наш зв'язок... вовк поставив тобі мітку, вибрав тебе, зробив своєю, але ти... ти не можеш поставити відповідної мені, і я не зможу ніколи відчути тебе тут! - приклав він свій кулак собі на груди, там, де має бути серце.

- Нам не потрібно кусати людину, щоб відчувати її тут, - так само приклала я долоньку собі на серце. - У нас, у людей, це почуттями називається! - у такому ж тоні відповіла йому.

- У будь-якому випадку, я вірю в те, що праматір не помиляється. І ти зможеш подарувати мені спадкоємця. Ходімо... ми вже близько. Ми маємо встигнути до темряви дістатися! - Ендер знову замовк і пішов трохи швидше.

Запитувати в нього поки що, хоч щось, абсолютно не було бажання. Поки що складається враження, що цей зв'язок йому нав'язаний. І він від цього теж не в захваті, хоч і каже зовсім інше. Він просто поважає вибір якоїсь міфічної праматері.

Ми довго йшли, поки в мене знову не з'явилося це дивне відчуття, що щось не так. Я ніби відчувала чиюсь присутність. А судячи з серйозного обличчя Ендера, він це зрозумів задовго до мене. Почула чиїсь кроки, і знов-таки, такий гарний слух у мене став, адже спочатку я нікого не побачила, а потім, буквально за хвилину, до нас на зустріч вийшло четверо темно сірих вовків.

Вони стали принюхуватися і всі спрямували свій погляд на мене. Один із них зробив крок уперед і тут уже собою мене прикрив Ендер, він якось не по-людськи гаркнув і всі чотири вовки притиснули морди до землі.

Але, все одно, на моє здивування, Ендер навіть зараз напруженим не виглядав. Вовки підійшли ближче і вклонилися йому. Ясно. Найімовірніше, це з його зграї люди... отже, ми вже зовсім близько до його будинку!

Далі вовки пішли вперед, Ендер пішов за ними.

- Не бійся, це свої! - озвучив він мою здогадку. Я і сама це зрозуміла, аж надто розслаблено він поводиться.

Незабаром на горизонті стало видно невелике містечко. Воно було огороджене високим парканом. А за межами паркану ближче до лісу, стояла маленька хатина, до неї ми й попрямували. Першими туди забігли вовки. Буквально за хвилину з хатини вибігло четверо міцних, високих чоловіків. І кожен не обділений статурою. Я навіть задивилася якось. Поруч із собою почула гарчання, і тут же повернулася до Ендера, він насуплений дивився на мене.

- Альфа! - один із трьох чоловіків вийшов уперед і кивнув йому.

- Роберте! - відповідним кивком привітався Ендер.

- Якщо серйозних пригод не сталося, то доповіси про все мені пізніше... - Ендер підштовхнув мене вперед до хатини, але я зупинилася, бо цей Роберт знову звернувся до Ендера.

- Альфа! Хто ця жінка? - поставив він запитання, не зводячи з мене очей. Решта троє чоловіків теж подивилися на мене.

- Чому питаєш? - насупився Ендер.

- Мені здається, вона моя пара! - видав Роберт.

- Ні, моя!

- Моя! - почали на перебій говорити чоловіки та гарчати! - Ендер знову якось гаркнув пригнічувально на них. Чоловіки тут же замовкли й опустили голови.

- Вона не може бути парою нікому з вас! - спокійно видав Ендер.

- Я чую її запах, Альфа! Вона дуже пахне квітковим ароматом! Такий сильний запах я у своєму житті ще жодного разу не відчував! Що це, якщо не пара! - інші троє чоловіків повторили сказане Робертом, усі четверо чоловіків так само відчували мій запах, як і Ендер, тільки от Ендер назвав Бузок, отже, він мій запах чує краще… як це все дивно.

- Вона іномирянка. Тому запах такий сильний! Нікому з вас вона не пара! - знову спокійно пояснив Ендер, але чоловіки знову стали навперебій заявляти права на мене. Ендер загарчав ще більше, потім щось зробив, я відчула якусь пригнічувальну хвилю. Чоловіки потрапили на коліна.

- Я сказав, що вам вона не пара! Вона моя! - гаркнув Ендер і відступив. Чоловіки помітно видихнули та швидко піднялися на ноги.

- Це не чесно, використовувати право Альфи на жінку, можливо, в зграї буде той, хто чує її краще за тебе! - знову заговорив Роберт.

- Вона МОЯ пара! Ясно? Ти чуєш тільки квітковий запах, а я знаю, яка саме квітка! До того ж! Мій вовк уже зробив вибір! - далі Ендер не церемонячись оголив моє плече, показуючи всім мітку. - Роберт та інші чоловіки з розумінням поставилися до слів Ендера, тож мій чоловічок, знову підштовхнув мене до хатини, і я вже безперешкодно до неї увійшла.

Хатина слугувала, мабуть, гардеробною для всіх вовків. Тут був розвішаний переважно чоловічий одяг. Але було трохи й жіночого. Сукні в стилі середньовіччя. Я взяла першу-ліпшу, і чесно, була рада змінити вже ці штани з футболкою. Ендер мене затримав. Оглянув сукню в моїх руках і невдоволено фиркнув. Вибрав іншу і вручив мені. Мені було поки що байдуже, яка сукня. Тому я спокійно пішла переодягатися. Сам же Ендер швидко зняв безформні штани й одягнув чорні, слідом накинув білу сорочку, а я знову задивилася на нього, поки він застібав ґудзики. Гарний засранець. Помітивши в куточках його губ легку усмішку, відвернулася. І зайнялася своєю сукнею.

Якось я погарячкувала щодо того, що мені байдуже, що одягати. Сукня була навіть гарною. Легкий корсет, що застібався спереду, красиво підкреслював груди. Але ось те, що плечі й шия були голими, мені трохи не подобалося. Було якось не комфортно. Хоча, здогадатися, чому Ендер захотів, щоб я одягла саме цю сукню, було не складно. Він хотів, щоб бачили його мітку. Що ж, у мене й вибору поки що немає. Відійшла до дзеркала, подивитися на себе, і вперше за стільки днів побачила себе.

Якого біса? Що з моїм волоссям? Я, звісно, трохи розуміла, що з ним щось не так. Але не до такої ж міри. До того як мене вкрала бабка, я була брюнеткою, з рівним волоссям. Довго позбувалася рудуватого відтінку і кучерів. Зараз же моє волосся знову завите і довжина нижче лопаток. Колір трохи рудуватий, але загалом мені так навіть подобається. Дивує, що волосся має нормальний вигляд. Але це, швидше за все, все через мої зміни, про які говорила бабка. Адже я від природи кучерява…

Пальцями розчесала, наскільки можливо, волосся своє і залишилася задоволена.

Трохи вульгарно виглядаю... хоч сукня й довга, до підлоги, але глибоке декольте з голими плечима, аж надто відкрито відчувається.

Немов на підтвердження моїх думок, відчула недалеко від себе хвилю похоті, обертатися не стала, бо тієї ж миті відчула своєю спиною тверді й гарячі груди Ендера. І це було дивно, адже він був у сорочці. Але від чого я так стала відчувати цього чоловіка, я думати не хотіла. Ендер знову уткнувся мені в шию і робив глибокі зітхання. Одразу ж відчула його здиблену плоть, що впиралася в мене навіть через штани.

- Ти дуже вродлива, Ліліан, і дуже... спокуслива в цій сукні! - хрипким голосом сказав Ендер, і переборовши себе зробив кілька кроків назад. Я відчувала його сильне бажання, і була здивована, що зараз він взяв себе в руки, і не став іти на поводу у свого бажання. Значить, я мала рацію, коли потрібно, він бере себе в руки, і так часто ми займалися сексом тільки, коли були самі й далеко від сюди.

- Якщо ти готова, то пішли! - Не те що я готова, але, гадаю, вибору особливо в мене немає. Ендер подав мені руку, і я вклала в його - свою. З хатини ми вийшли разом. Чоловіки залишилися стояти на колишніх місцях, а побачивши, що ми переодягнулися, кивнули Ендеру і пішли вперед.

Ми пішли за чоловіками. Йшли не довго. Хвилин десять. Минули ворота і потрапили в невелике містечко. На зустріч нам почали виходити люди. Це були й жінки, і чоловіки. Багато чоловіків також, як і четверо перших чоловіків принюхувалися до мене, щоправда тепер мою мітку було добре видно. Побачивши її, чоловіки залишалися на місці не рухливі.

Дорогою я намагалася розглянути все. Тут були магазини та бари, будинки. Усе це ми проходили повз.

Так ми йшли вже хвилин двадцять, коли минули останній будинок, вийшли на стежку, де вдалині стояв величезний триповерховий особняк. Думаю, це і є будинок Альфи. Трохи далі від усіх.

Підійшли до особняка і побачили, що нас зустрічали чотири жінки. Три молодих, і одна середніх років.

Троє молодих дівчат побачивши Ендера спочатку кинулися до нього на зустріч, але зупинилися за десять кроків до нього. Усі троє мали привабливу зовнішність, у всіх були гарні сукні з глибоким декольте, у дівчат було зібране волосся в зачіску. Вони уважно подивилися на те, що він тримав мене за руку і перевели погляд на моє плече. Тут же насупилися.

- Ендер! - звернулася до мого чоловіка одна з дівчат, брюнетка. Дівчина була дуже красива, такі аристократичні риси обличчя. Вона зробила кілька кроків до Ендера, але її зупинив Ендер.

- Аманда, Олівія, Сюзі… - назвав він імена незнайомих для мене дівчат, - Це Ліліан! Вона - моя пара! Моя дружина! - повисло мовчання на кілька хвилин, - Це зрозуміло? - звузив він брови та подивився на кожну з цих трьох!

- Але… - хотіла сказати щось ця брюнетка, але Ендер її перебив.

- Поговоримо про це завтра! - коротко сказав він і, стиснувши мою руку міцніше, підвів мене до жінки середніх років.

- Мамо, це Ліліан! - представив він мене, я ніяково посміхнулася.

- О, Ендер! Я так рада за тебе! Я вірила, що праматір не може тебе не благословити. Я вірила, що ти зустрінеш її! Я так чекала цього! - жінка обійняла Ендера, потім усміхнулася мені.

- Я Саманта, - представилася жінка, - ходімо, покажу тобі будинок. - Жінка перехопила мою руку і повела мене в будинок. Ендер залишився зовні з цими трьома дівчатами. І мені це не сподобалося. Але звісно ж показувати цього я не буду.

Як я зрозуміла, Саманта, це, найімовірніше, мати мого благовірного, але виглядає вона, звісно, дуже молодо.