Одруження наосліп
Зміст книги: 70 розділів
– Волосся довірю тільки Міллі! – я вирвала з рук Бейна гребінець.
– А даремно, я добре натренувався, – флегматично озвався той.
– На небіжчиках? – хмикнула я.
– Яка різниця, – знизав він плечима. – До того, як стати дипломованим некромантом, доводилося допомагати батькові у підготовці небіжчиків.
– Мене ви, сподіваюся, не ховати зібралися, – пробурчала я, обурено дивлячись у дзеркало, як Міллі хихикає і переглядається з Бейном.
Знав би дорогоцінний женишок, хто готував його наречену до весілля! Як мої хлопці обирали мені сукню від мадам Дюшрі, ледь не розірвавши каталог готових виробів. А Раян потім, як майбутній лікар, ще й підшивав її трохи у талії. Зі словами «мистецтво зашити рану набагато тонше, ніж звичайні виточки».
Нянечці Файні, яка виростила мене з народження, довелося вночі тишком-нишком підправляти... Але Раяну цього не видала навіть її донька Міллі, моя, власне, служниця.
– Видаєте мене заміж, ніби єдину дочку. Одну на трьох, – буркнула я.
– На чотирьох! – обурилася Міллі, яка мене років на п'ять молодша. – І взагалі, геть звідси. Наречену треба вбрати!
Вона замахнулася на хлопців тим самим склеєним каталогом суконь.
– Я залишусь стежити, – визвався Бейн.
– Стеж, щоб нам одразу два весілля справляти не довелося, – хихикнув Раян.
– Привида на зад підвішу, – спокійно відповів Бейн, але я встигла побачити, як він підморгнув почервонілій Міллі.
– Ідіть уже. Я, може, й сліпа, але виглядати все одно хочу на всю тисячу!
– Хіба не ти тільки позавчора була найзавиднішою нареченою в запорошеній таємній комірчині? – знову не втримався від підколу Раян.
Я вихопила каталог у Міллі з рук і запустила в хлопця. Але Раян ухилився, і по голові отримав Танза:
– Гей! Наречені взагалі-то букетами кидаються.
– Вирішила зробити виняток, тільки заради тебе, – єхидно посміхнулася я.
– Ой, все, час валити. Поки наша наречена з Міллі остаточно не увійшли в режим берсерків, – реготнув Раян, випихаючи друзів у потаємний хід.
Декілька хвилин ми з подругою туди вдивлялися, але хлопці начебто не збиралися влаштовувати ніяких пакостей.
– Отже, Міллі, – я повернулася до дівчини, – викладай, що у вас із Бейном.
Міллі знову почервоніла вмить.
– Нічого, – пискнула неприродно високим голосом.
– Та гаразд, мені можеш розповісти, – змовницьки шепнула я і нахилилася до неї ближче.
Але спритна служниця стягнула моє волосся, мило посміхнувшись:
– Шейлі, тобі б спочатку зі своїм нареченим розібратися. Який же він красень!
– Ай! А ось про це я Бейну можу і розповісти!
– Не розповіси, бо виходити заміж за скелет, хай і свого ворога, не хоче ніхто.
Ми з нею переглянулись через дзеркало і одночасно засміялися.
– Дівчата, наступного разу переконайтеся, що двері зачинені, – долинув голос із потайного проходу.
– Райан?! – одночасно вигукнули ми.
Не те щоб нас застукали на чомусь непристойному, але іноді ж хочеться попліткувати чисто по-жіночому!
– А де Бейн? – прошепотіла Міллі.
– На ваше щастя, пішов оглянути територію разом із Танзою.
– Чию територію? – одразу запідозрила недобре я.
– Вже майже вашу з Дейкером загальну, – піддів Раян. – Не хвилюйся, Бейн не дасть Танзі натворити дурниць.
– Угу, він їх очолить, з властивою йому некромантською незворушністю, – буркнула я, повертаючись назад до дзеркала, щоб Міллі могла закінчити нарешті зачіску.
Сама служниця тихенько захихотіла. У цей час Раян прокрався до кімнати і стирав гілку винограду з блюда.
– Схоже, ми маємо нову проблему, – прокоментувала я.
– Яка? – насторожився Раян.
– Як пояснити майбутньому чоловікові мій невгамовний апетит, – і подивилася на столик біля вікна, на якому валялися огризки та кісточки, що залишилися від величезної тарілки з фруктами.
Раян простежив за моїм поглядом, оглянув безлад, почухав маківку і видав:
– Скажеш, привиди, ти сама їх бачила, – і під свій же сміх знову сховався за дверцятами. – Все, збирайтеся, а то ще на церемонію запізнитеся, поки свої секрети обговорюватимете.
– Йди вже! – кинула маленьку диванну подушку в нього Міллі, тим самим змушуючи якнайшвидше закрити панель.
Міллі швидко впоралася з накручуванням локонів. Підняла зачіску, щоб вони красиво спускалися вздовж шиї і відкривали плечі з ключицями.
Сукня витончено підкреслювала талію вишивкою з дорогоцінним камінням і струменіла пишною спідницею в підлогу. На відкриті плічка лягла легка сітчаста шаль, яку Міллі закріпила декоративною шпилькою, щоб не злітала. Я все ж таки скромна сором'язливка. Потрібно відповідати образу.
– Шейлі, ти така гарна! Ажно шкода, що вся краса для цього мерзотника, – промовила Міллі, захоплено дивлячись на мене у дзеркало.
На довершення фата мала прикрити обличчя і спадати по спині до самої підлоги. Її Міллі якраз і взяла в руки.
– Нічого йому не дістанеться! – обурилася я. – Краще скажи, де наші хлопці, – кинула погляд на настінний годинник, – церемонія незабаром почнеться.
Ми озирнулися на фальшиву панель. Подушка біля неї дивним чином зникла.
Схопившись, я кинулася туди.
Друзі, ми бачимо, що на кожну главу приходить все більше читачів. Будь ласка, підтримайте нас вподобайкой, додаванням у бібліотеку та коментарем! А ми скоро принесемо ще одну цікаву гумористичну історію для підняття настрою!
Коментарі
Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар
Авторизація Реєстрація