Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Нідейла Нельте
Одруження наосліп

Зміст книги: 47 розділів

Спочатку:
Глава 1
76 дн. тому
1-1
75 дн. тому
Глава 2
74 дн. тому
2-2
73 дн. тому
Глава 3
72 дн. тому
3-2
70 дн. тому
Глава 4
70 дн. тому
4-2
69 дн. тому
Глава 5
68 дн. тому
5-2
67 дн. тому
Глава 6
66 дн. тому
Глава 7
65 дн. тому
Глава 8
64 дн. тому
Глава 9
62 дн. тому
Глава 10
62 дн. тому
Глава 11
61 дн. тому
Глава 12
61 дн. тому
Дейкер
60 дн. тому
Глава 13
59 дн. тому
13-2
58 дн. тому
14
57 дн. тому
14-2
56 дн. тому
Глава 15
54 дн. тому
Глава 16
54 дн. тому
Глава 17
52 дн. тому
Глава 18
50 дн. тому
18-2
48 дн. тому
Глава 19
46 дн. тому
19-2
43 дн. тому
Глава 20
41 дн. тому
Глава 21
39 дн. тому
21-2
36 дн. тому
Глава 22
34 дн. тому
22-2
32 дн. тому
Глава 23
29 дн. тому
23-2
27 дн. тому
Глава 24
25 дн. тому
24-2
21 дн. тому
Глава 25
19 дн. тому
25-2
17 дн. тому
Глава 26
14 дн. тому
26-2
12 дн. тому
Глава 27
10 дн. тому
27-2
7 дн. тому
Глава 28
5 дн. тому
28-2
3 дн. тому
Глава 29
0 дн. тому

– Ви ж зайнята людина, – привітно промовив колишній опікун та нинішній поплічник нареченого, – його величність король, напевно, неохоче відпускає вас зі служби. Але чарівна Шейлі буде дуже засмучена, якщо в такий важливий день поряд не стане... кхм... у сенсі, не буде її батька. Бідолашна ж не знала материнської ласки.

Я про всяк випадок шмигнула носом.

– Ох, вибачте, – пробурмотів Болстон, посилено зображуючи каяття. – Може... спитаємо у молодих? Дейкере?

– Я з радістю одружуся із Шейлі хоч сьогодні, – запевнив цей... цей... облудник!

– Навіщо ж сьогодні? – Болстон засміявся, ніби дуже вдалому жарту. – Все-таки потрібно підготуватися. Гостей скликати. Якщо ми об'єднаємо зусилля, то за день впораємося. Ось післязавтра і одружуйтеся. Щоб батько міг спокійно покинути вас.

– Якщо Шейлі не заперечує, буду тільки радий, – Дейкер навіть торкнувся губами моїх пальців, підтверджуючи наміри.

– Шейлі? – тато все ще виглядав спантеличеним.

– Чим скоріше, тим краще! – поспішила відгукнутися я, ніби боячись, що наречений може передумати. Ну, хай так вважають.

– Кхм, – прочистив горло батько, дістаючи з невеликої шафки над каміном пляшку з вином. – Я так скажу. У військовій справі чекати буває ніколи, мені доводилося скріплювати пари буквально на ходу, у походах, в окопах. І найчастіше саме вони виявлялися найміцнішими і на все життя! Я радий, що ви пішли назустріч старому, і вже точно перешкоджати не стану. Міллі, неси келихи!

***

– А може, ми його... того? – войовничо запропонував Танза, нервово міряючи кроками мою вітальню.

– Щоб нас одразу ж розкрили? – урезонила його я. – До того ж, ми не вбивці. Зробимо все згідно із законом.

Бейн сидів на підвіконні і дивився на під'їзну дорогу, що вилась по схилу. Наче хотів переконатися, що дорогі гості справді поїхали.

Весь маєток гудів, слуги поспішно починали підготовку до весілля. Відкривали та віддраювали гостьові спальні, робили заготівлі святкових страв.

І тільки мою вітальню цей гармидер не торкнувся. Поки.

– Вони точно щось задумали, – підтримав друга Раян. – Боюся, ти в небезпеці, Шейлі.

– Навіть якщо вони мене вб'ють, маєток все одно татів! І він точно знайде спосіб не віддати його їм. Тому вбивати мене їм зовсім не вигідно! Не зараз! А решта мене мало хвилює. Ми виведемо їх на чисту воду раніше!

– Гадаєш, він мав на увазі Танзу? – промовив Бейн. – Коли казав про того злочинця, який помер і ожив?

– Сподіваюся, ні, – пробурмотіла я, спохмурівши.

– Та облиш, – пирхнув Танза, – кого ж іще? Напевно, дізнався, що ми намагалися найняти слідчого. Моє ім'я і спливло. Може, тому ти їм і знадобилася!

– Вони точно не можуть знати, що ми з тобою спілкуємося. Я взагалі ніде не буваю, пам'ятаєш?

– А ти не можеш точно знати, що знають вони, – друг непохитно склав руки на грудях.

– Ось тому я й вийду за нього заміж! – я тицьнула пальцем Танзу в груди. – Щоби все з'ясувати!

– Мені це не подобається, Шейлі.

– А як інакше ми їх виведемо на чисту воду? Ні, ми відновимо твоє чесне ім'я, повернемо тобі землі і... надеремо дупи нашим ворогам! Хіба не цього ми прагнули всі десять років?

– Але наодинці ти з ним не залишишся, – похмуро відповів Танза. – Хоча б один із нас постійно буде з вами.

Я спробувала заперечити, на що друг відрізав:

– Не обговорюється!

Перевела погляд на Бейна з Раяном. Хлопці склали руки на грудях і свердлили мене зовсім однаковими поглядами.

– Гаразд! – не витримала я. – Тільки ніяких більше привидів!

Хлопці переглянулися... ох, до чого мені не сподобалося, яким поглядом вони переглянулися!

– Це вже як вийде, – хмикнув Бейн.

Єдиний із нас, хто і справжніх привидів може призвати у разі чого.