Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Нідейла Нельте
Одруження наосліп

Зміст книги: 47 розділів

Спочатку:
Глава 1
75 дн. тому
1-1
74 дн. тому
Глава 2
73 дн. тому
2-2
72 дн. тому
Глава 3
71 дн. тому
3-2
69 дн. тому
Глава 4
69 дн. тому
4-2
68 дн. тому
Глава 5
67 дн. тому
5-2
66 дн. тому
Глава 6
65 дн. тому
Глава 7
64 дн. тому
Глава 8
63 дн. тому
Глава 9
61 дн. тому
Глава 10
61 дн. тому
Глава 11
60 дн. тому
Глава 12
60 дн. тому
Дейкер
59 дн. тому
Глава 13
58 дн. тому
13-2
57 дн. тому
14
56 дн. тому
14-2
55 дн. тому
Глава 15
53 дн. тому
Глава 16
53 дн. тому
Глава 17
51 дн. тому
Глава 18
49 дн. тому
18-2
47 дн. тому
Глава 19
45 дн. тому
19-2
42 дн. тому
Глава 20
40 дн. тому
Глава 21
38 дн. тому
21-2
35 дн. тому
Глава 22
33 дн. тому
22-2
31 дн. тому
Глава 23
28 дн. тому
23-2
26 дн. тому
Глава 24
24 дн. тому
24-2
20 дн. тому
Глава 25
18 дн. тому
25-2
16 дн. тому
Глава 26
13 дн. тому
26-2
11 дн. тому
Глава 27
9 дн. тому
27-2
6 дн. тому
Глава 28
4 дн. тому
28-2
2 дн. тому
Глава 29
-1 дн. тому

– Ану киш! – прикрикнула я на хлопців, які не хотіли покидати мою вітальню.

Танза замість потаємного виходу кинувся до шафи. Раян навіщось пірнув під диван, забившись подалі до стіни.

І лише Бейн сумлінно сховався за розсувною панеллю, залишивши собі невелику щілинку для підгляду.

Знав би недолугий наречений, що за його першою зустріччю з нареченою спостерігатимуть стільки сторонніх очей!

Поки я одягала сукню і зачісувала довге світло-каштанове волосся, Міллі стійко тримала оборону на вході.

– Ще секундочку! – відчинивши на мить двері, в черговий раз промовила в щілинку.

– Все гаразд? – пролунав ввічливий голос Дейкера.

– Будеш тут гаразд, коли за тебе заміж виходиш, – буркнув Танза зі свого укриття, щоб почули тільки ми.

– Так-так, ще хвилиночку, будь ласка! – одночасно з ним Міллі поспішила заспокоїти нареченого.

– Танза, ти теж хочеш за нього заміж? – з-під дивана хрюкнув Раян.

– Ммм... може, потрібна моя допомога? – запропонував наречений. Угу, альтруїст гоблінський!

– Ні-ні, що ви, пані роздягнена! Абсолютно, повністю роздягнена!

За дверима настала спантеличена тиша, і я лякнула подругу лютим поглядом. Щоб не перегинала.

– Міллі, ти його віднадити хочеш, чи навпаки, залучити? – хмикнув Раян.

– Наступного разу скажу, що ви втрьох роздягнені, – фиркнула йому тихо та, ведучи боротьбу з півнем у моїй зачісці.

– Це чому ж утрьох? – обурено прошепотів Бейн.

– Тобто, – пролунало з коридору, – мені почекати ще годинку?

Наречений жартує? Чи злиться?

– Головне, що не деньок! – радісно крикнула Міллі, дивлячись, як я підвертаю штанини костюма під спідницею, щоб не бентежити нареченого. Рукави кофти закривалися рукавами сукні, але їх теж варто було виправити.

Взагалі, було б цікаво постати перед Дейкером страхолюдиною та подивитися на першу реакцію. Але все ж таки мені потрібне укладання шлюбного союзу, а не його скасування. Тому ризикувати не стала.

– Може, йому там і постелити? – пирхнула я.

– Краще одразу за порогом, – буркнув з шафи Танза.

– Що? – долинуло з коридору. От вухастий!

– Принести вам матрац? – голосно передала мої побажання Міллі. За що одразу ж отримала два схвальні погляди від хлопців і один докірливий від мене.

– Моя наречена все ще роздягнена? – дивним вкрадливим тоном поцікавився Дейкер.

– Фі, пане, як не соромно! – крикнула Міллі, дивлячись, як я підфарбовую вії.

По суті, це мала робити вона, звісно. Але так швидше.

Пан кашлянув. Вже не знаю, чи від сорому, чи уявив, що з ним зробить мій батько, почувши подібні промови.

– Мені – ні, – озвався цей... цей... – Я цілком одягнений.

– Велике досягнення! – знову встряв Бейн з-за панелі.

– Готово, – тихо кивнула я, востаннє оглядаючи себе.

– Пані готова вас прийняти! – обрадувала Міллі нареченого, прочинивши двері.

Цього разу тиша у відповідь здавалася не тільки спантеличеною, але ще й заінтригованою.

– Ш-ш-ш! – пролунало з-під дивана. У цьому шипінні від Раяна складно було розрізнити моє ім'я, але я все ж таки розрізнила. Розгорнулася. І виявила голем, який зовсім забулася приховати.

– Ох! – вигукнула.

– Ой! – Міллі зачинили двері прямо перед носом нареченого, ледь не обрушивши стулку на цей самий ніс. – Вибачте, ще секундочку!

Метнувшись до крісла, я нашвидкуруч розвіяла голем.

– Що відбувається? – з підозрою запитав Дейкер. Так, треба закінчувати битву з інтер'єром, інакше війну з ворогами програю, так і не розпочавши.

– Перша зустріч з нареченим, пані дуже хвилюється, – мило посміхаючись, прощебетала Міллі, знову прочинивши двері.

– Вже можна? – з побоюванням спитав Дейкер, не поспішаючи підставляти фізіономію під черговий удар.

Мерзотник же, а на диво галантний з Міллі. Адже міг почати грубити прислузі, вимагати впустити його негайно. А він тут... заслужив очко у свою скарбничку. Зізнатися, не такого я чекала від запеклого негідника.

Цікавий із нього вийде суперник.

Я про всяк випадок торкнулася перенісся, пустивши легке заклинання на очі, щоб випадковий сфокусований погляд не видав мене. І кивнула служниці.

– Заходьте, лорде Адоре, – зробила кніксен дівчина, як ні в чому не бувало відчиняючи двері.

Ні, ну чого ж цей Дейкер Адор виріс таким вродливим-то? Ну гад гадом же, де справедливість?

Він трохи зупинився, брова з подивом, цілком радісним, ковзнула вгору.

Що, очікував побачити опудало? Ну вибач, не пощастило.

Втім, схоже, Дейкер вирішив, що дуже навіть пощастило. Як би йому не начхати було на майбутню дружину, а все-таки опудало поруч бачити не хотілося.

Нічого, любий, я тобі ще забезпечу те саме опудало.

А поки лише підвелася, сором'язливо посміхаючись. Простягла руку вперед, незряче водячи очима по простору.

– Дякую, Міллі, – кивнув Дейкер служниці з натяком, і та, вклонившись, залишила нас.

Але не сумніваюся, що теж припала до замкової щілини з того боку дверей.

– Радий побачити вас через стільки років, чарівна Шейлі, – Дейкер наблизився, торкнувшись моєї руки.

М'яко, між іншим. Зовсім не гидко. Правду кажуть, чарівним негідникам набагато простіше жити на цьому світі! І провертати свої мерзенні справи.

– Не можу відповісти тим самим, – зніяковіло посміхнулася я, із задоволенням спостерігаючи, як на його обличчі відбивається найщиріше здивування.

Дівчата, зі святом!

Друзі, не забувайте додавати книгу в бібліотеку та лайкати, це дуже важливо для авторів! Будемо неймовірно раді вашим коментарям!