Одруження наосліп
Зміст книги: 70 розділів
– Ви хочете, щоб я вийшла за Дейкера Адора? – уточнила я, дивлячись крізь батька.
Цього разу він на диво довго затримався вдома. Хотів влаштувати моє одруження, не уявляючи, кому в лапи віддає улюблену донечку.
– Дуже гарний фахівець, маг другого рангу, приїхав зі столиці...
– Зі столиці?
– Зі столиці. Сищик, який навчався...
– Сищик?
– Сищик... дуже хороший, доню, один із найкращих випускників Першої магічної академії Басвадеса...
– Беру!
– Справді? – батько так розгубився, що навіть замовк.
За стіною щось упало. Тато підозріло глянув у той бік, але я навіть оком не моргнула.
Ну, Танза! Напевно він. Знаки подає, але я вже все вирішила.
– Чи не ти запевняла, що ніколи не вийдеш заміж? – батько все ще вчував підступ, ну чи не міг повірити своєму щастю.
– Це було раніше, – скорботно зітхнула я. – Мені вже двадцять три. Ще трохи, і така стара діва стане взагалі нікому не потрібна.
Батько поморщився, але я так само дивилася в одну точку за нього. Багато років тренувань, і периферійний зір дозволяв помічати деталі, не фокусуючись на них.
– Я не вічний, доню, – зітхнув батько. – А Дейкер піклуватиметься про тебе. Це прописано у вашому шлюбному контракті. Ти не матимеш ні в чому потреби, навіть коли мене не стане.
– Не кажіть так, татусю! – скорбота в голосі була цілком щирою. Батька я завжди любила і сумувала, коли він бував у своїх військових роз'їздах.
– Дейкер з благородного роду, – все ще відчуваючи недобре і щиро хвилюючись, додав тато.
– Як скажете, татусю, – лагідно схилила я голову.
Декілька секунд він вивчав мене уважним поглядом, ніби не вірив почутому.
– Тоді піду підпишу папери, та скоріше б весілля зіграти.
Схоже, він серйозно побоювався, що женишок схаменеться і втече від сліпої нареченої.
– Зараз пришлю до тебе Міллі, щоб допомогла підготуватися, все улагодимо і познайомишся з майбутнім чоловіком.
– Добре, тату, – скромна усмішка, натренована за останні десять років, чудово мені давалася.
Батько несміливо посміхнувся, хоч і знав, що я не бачу. Зробив крок до мене, міцно притиснув до своїх грудей, пропахлих пилом доріг і дешевим армійським тютюном.
Обережно намацавши пальцями його щоку, я губами торкнулася іншої.
Майже нечутний полегшений видих, і лорд Верміліон поспішив залишити мою вітальню.
Ледве за ним зачинилися двері, потайна панель відлетіла вбік, дивом утримавшись на магічних кріпленнях. І троє хлопців буквально ввалилися до кімнати.
– Ти не можеш вийти за нього заміж! – рикнув Танза, роздратовано дивлячись на двері розкосими зеленими очима. Навіть пишна шевелюра так само обурено стирчала в повній згоді зі своїм власником.
– Він протеже нашого ворога! – не менш завзято підтримав Раян.
– Ти уявляєш, що він з тобою зробить, якщо дізнається? – флегматично зауважив Бейн.
– Навпаки! – заперечила я. – Це наш найкращий шанс! Я буду в курсі всіх їхніх кроків наперед, а хто запідозрить сліпу? Отримаю доступ до документів, а хто запідозрить, що сліпа читає документи?
– Шейлі, це занадто небезпечно, – не поступався Танза. – Ми не зможемо тебе захистити! Тобі доведеться з ним...
Танза стиснув зуби, по вилицях пробігли жовна.
Цей момент бентежив і мене.
– Не стане ж він змушувати до близькості бідну перелякану каліку? – відмахнулася я як могла безтурботно. – Не настільки ж він мерзотник?
– Впевнена? – так само флегматично відгукнувся Бейн.
– Після всього, що він зробив! – обурювався Раян, не поспішаючи погоджуватися з моїм рішенням.
– Так, все, хочу на нього подивитись! – я скинула сукню на спеціальній магічній застібці, щоб знімалася і одягалася якнайшвидше. У брючному костюмі, що облягав фігуру, набагато зручніше і швидше переміщатися таємними ходами.
Звичним жестом активувала голема із моєю зовнішністю, накинувши сукню на нього.
– Гадаєш, Дейкер сильно змінився за останні десять років? – зневажливо пирхнув Танза, втім, не відстаючи.
– Наче я пам'ятаю, яким він був у дитинстві, – знизала я плечима, прошмигнувши за фальшиву панель. – Він уже тоді їздив по різних дорогих столичних школах, скільки ми там бачилися.
Не впевнена, що батько знає про потаємний хід. Колись давно, ще в дитинстві, ми з хлопцями виявили кілька покритих пилом проходів, але більшість прокладали самі, тренуючись у магії.
До батьківського кабінету вели одразу три. Діставшись, ми вліглися над люстрою і через приховані отвори в стелі придивлялися і прислухалися до того, що відбувається внизу. Ну а я заразом і нареченого намагалася оцінити.
Вітаємо в новій історії! В ній вас чекатимуть багато гумору та пригод. Насолоджуйтеся та підтримуйте авторів!
Книга написана в спіавторстві з Ерато Нуар, але її поки що немає на сайті, тому книга знаходиться лише на моїй сторінці. З неерпінням чекаємо на ваші враження!
Коментарі
Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар
Авторизація Реєстрація