— Ти не виступатимеш, — Ельва похитала головою.

— Ітар уже оголосив про мій номер, — Ксанта спішно натягала маску на обличчя. Її руки тремтіли. — Якщо я не вийду до глядачів, то ці двоє зрозуміють, що знайшли мене.

— А так не зрозуміють? — Ворожка підвищила голос. Але він все одно тонув у оваціях, які отримував зараз Дерік від глядачів.

Ніль опинилась поряд. Вона йшла, щоб підбадьорити Приборкувачку, сказати кілька добрих слів. Але побачила переляк на обличчі дівчини. І хвилювання в очах Ельви. Лучниця почула лише уривок їхньої суперечки. Але все зрозуміла.

— Ітар! — Ніль знайшла поглядом усміхненого глашата. Він стояв біля лаштунків з іншого боку, готувався замінити Фокусника на сцені та оголосити про неймовірний номер одразу з двома артистками. — Зміна планів! Ще один смертельний номер від мене!

Ітар почув. Нахмурився.

Його погляд упав на тих, хто зібрався біля виходу на сцену. Начебто намагаючись знайти пояснення такому рішенню. З його погляду все було просто чудово. Що могло статися такого, що Ніль вирішила ще раз вийти на смертельний номер, який терпіти не могла?

— Ні, тобі треба бігти, — Ельва спіймала двоєдушницю за руки. В очах ворожки читався переляк. — Їдь до столиці. Вони навіть не подумають, що ти вибереш саме цей шлях. Знайди мою знайому.

— І підставити цим «Бродяг»? — скинула брови Ксанта, перебивши стару. — Ні. Вони не знають, як виглядає моя друга душа. Вони не зрозуміють, що це я, бо я не буду в трансі. Це шанс позбутися їх.

Ніль прошмигнула повз них на сцену після того, як Ітар оголосив ще один смертельний номер. А поряд з Ксантою виріс почервонілий і усміхнений Дерік. Фокусник ще не розумів, чому за лаштунками починала піднімати голову паніка. Але варто було йому почути, як тремтить голос двоєдушниці, його посмішка зникла, а руки самі знайшли плечі дівчини і обійняли.

Ксанта здригнулася, коли Дерік опинився у неї за спиною, обіймаючи в оберігаючому жесті.

— Що потрібно робити? — його голос пролунав рівно і спокійно. — Тебе знайшли?

— Так, — вона сіпнулася, кинула на нього погляд через плече.

— Вона не повинна виходити на сцену, — вперто повторила Ельва. — Ми маємо її захистити.

— Ви мене й так захистили, — хитнула головою Ксанта. Вона розуміла, що вона зараз не має права на помилку. Вона не може дозволити короні здогадатися, що цирк все знав і приховував її. І якщо вона зараз втече — це тільки вкаже на їхню провину. Тому що «Бродягам» доведеться вигадати, як пояснити глядачам відсутність Приборкувачки.

— Який у тебе план? — Фокусник трохи стиснув пальці на її плечах.

— Вони відчують магію, — промимрила Ксанта, заламуючи руки. Час спливав. Смертельний номер Ніль незабаром закінчиться. — І другу душу можуть відчути. Але й піти я не можу. Що ж робити?

— Виступи, — сухо промовив Дерік, а Ельва невдоволено пирхнула. — Подивися на їхню реакцію з перших рядів. І, якщо все погано, біжи.

— Але… — вона обернулася, дивлячись у вічі юнакові, поруч з котрим їй було затишно. З котрим вона могла обговорити будь-що, хоч і не завжди була до цього готова. З котрим збиралася завтра прогулятися до його улюбленого місця у Паяті. — Але тоді вони зрозуміють, що ви все знали.

— Ксанто, цей цирк завжди допомагав двоєдушникам, — промовив Фокусник, розвернувши дівчину до себе обличчям і зазирнувши їй у вічі. — Чи то вигнанці, чи втікачі. Чи то ті, на кого чомусь полює корона.

Двоєдушниця здригнулася від звучання його голосу. Не змогла знайти слів, щоби відповісти.

— Пізно щось вигадувати, — сказав він так твердо, що навіть Ельва здивувалась. — Ти або виступаєш, або біжиш прямо зараз. Ми підтримаємо будь-яке твоє рішення.

Ксанта кинула зацькований погляд на ворожку, яка все ще стояла поряд. Наче сподівалася, що та зможе передбачити майбутнє прямо зараз і дати правильну відповідь на не озвучене питання.

— Якщо вирішиш тікати, — за мить вимовила Ельва. — У столиці знайди ту, що озивається на ім'я Аїда. Вона моя боржниця. Вона допоможе.

Ксанта лише кивнула. Вона сподівалася, що ця інформація їй не знадобиться. Що вона зможе надурити Ренріка з Лейєм.

Жодної магії. Лише друга душа. Маска на обличчі. Посивіле волосся. Вони можуть її не впізнати. Це шанс.

— Ітар! — Двоєдушниця знайшла поглядом чоловіка. — Я не зможу підтримати Пташку.

Той тільки кивнув і щось шепнув Малівіці. Після чого широко посміхнувся і зробив крок за лаштунки, оголошуючи виступ акробатки.

Ксанта кусала губи, відраховуючи удари серця до моменту…

— Наша Приборкувачка!

…поки голос Ітара не оголосив про початок її номера.

Вона зробила крок, натягнуто посміхаючись. Слідом за нею на круглу арену ступив чорний кінь. Саме його очима двоєдушниця поглянула на тих, хто знайшов її.

Ренріка та Лейя.

Колись вона могла назвати їх друзями. Колись вона думала, що Ренрік їй навіть подобається.

А зараз же… Зараз вони навіть самі на себе були не схожі. Наче тіні себе колишніх. Бліді, з темними кругами під очима, наче тяжко хворі. Але цей хижий блиск в очах близнюків. Ця сила, яка відчувалася навіть зі сцени.

Овації обсипали двоєдушницю. Усі дивилися на артистку. Але відчувала вона лише два погляди. І продовжувала посміхатися.

Клацання батога. Кінь біжить ареною.

Клацання батога. Кінь встає на задні ноги, розтинаючи передніми повітря.

Ксанта повторювала відпрацьований номер. Але із деякими змінами. Коли кільця вже були опущені, і її друга душа кілька разів подолала цю перешкоду, ніхто не вибіг із смолоскипом, щоб удосконалити трюк.

А коли Приборкувачка опинилася на спині коня, не стала підніматися на ноги.

Ксанта робила все, щоб не вдаватися до магії.

Залишаючись на спині коня, дівчина вклонилася глядачам і мазнула поглядом по тих двох, що нерухомо стояли біля дерев'яної огорожі.

А зіниці їх пульсували.

«Вони знають, — думка промайнула в її голові зі швидкістю стріли Ніль. — Вони побачили в мені другу душу».

Ксанта у цьому навіть не сумнівалася. Вона сподівалася, що вистачить того, що вона не застосовувала магію. Буде достатньо, щоб обдурити їх. Все ж таки був мізерний шанс, що вони тут просто випадково.

Але ні, вони знали, що її треба перевірити. Звідкись знали, що дівчина опинилася у бродячому цирку.

— Наша Приборкувачка! — Ітар з'явився на сцені, коли Ксанта сповзла по боці коня і ще раз вклонилася з усмішкою, що застигла на губах. Посмішкою, яка повільно перетворювалася на гримасу. — Ваші оплески їй!

Кінь під клацання батога зник за лаштунками. А слідом за ним зробила крок і Ксанта. Спустошена, розбита та розчарована.

Вона знаходить поглядом Деріка. В очах Фокусника все ще ховається надія на те, що все в його подруги вийшло. Що їй вдалося обдурити переслідувачів.

Але лише одне похитування голови, і всередині у юнака все обривається.

Вона не змогла. Отже, їм доведеться розлучитися.

Він зривається з місця, опиняється поряд із дівчиною за мить. І міцно обіймає. Нічого не каже, нічого не шепоче. За нього говорить шалене биття серця, яке Ксанта відчуває кінчиками пальців.

— Біжи, — нарешті шепоче він, торкаючись губами волосся на її маківці. — Ми їх затримаємо.

— Дякую, — вона піднімає на нього погляд. — За все.

— Ще побачимось, — так само тихо відповідає Фокусник. Він дає обіцянку, яку навряд чи зможе стримати.

А потім нахиляється та востаннє цілує ту, яку ніколи не зможе забути.

***

Ітар мовчки спостерігав з-за лаштунків, як розходяться глядачі. Трупа не мала плану на цей випадок. Та що там! Чоловік навіть не знав, чому саме ця двоєдушниця приєдналася до «Бродяг». Про це знала лише Ельва. І, можливо, Дерік.

Прощання було швидким. Ксанта виглядала зляканою. Вона тільки обійняла всіх і... і не встигла поїхати.

Ітар щойно стояв біля лаштунків, утримєчи погляд на двох молодих чоловіках. За ними просив прослідкувати Дерік, який допомагав двоєдушниці. І ось ці двоє вже перед ним.

Ітар міг би присягнутися, що не помітив, як вони перемахнули через огорожу і опинилися з ним буквально ніс до носа. Як відсунули кулісу і одночасно зробили крок вперед.

— Ксанто.

Це сказав один із них, який стояв праворуч. Той, що виглядав гірше за свого брата. Хоча, на думку Ітара, вони обоє виглядали так, ніби з мертвих повстали.

Двоєдушниця, яка в цей момент заштовхувала в невеликий мішок менш примітний одяг, здригнулася. Випросталась і… Ітар міг знову присягнутися: у її погляді не було страху — тільки крижана ненависть.

Вона повільно підняла руку, зняла з обличчя вузьку маску, обшиту темно-червоною тканиною і простягла її Ніль.

— Тобі варто повернутися, — м'якше брата промовив другий юнак. Він ніби міцніше тримався на ногах.

Ксанта тільки посміхнулася, дивлячись на непроханих гостей:

— Повернутися, Лей? Куди? Туди, де вбили Тессу?

Той, кого вона назвала Лейєм, здригнувся. А його брат скривився:

— Це не має значення. Ти поїдеш із нами. Це наказ.

— Наказ? — вона опустила мішок на підлогу, не помічаючи, як «Бродяги» повільно утворюють навколо них кільце. — Я не присягала короні. І її накази мене не турбують. На відміну від вас, я вільна двоєдушниця.

— Ми хотіли по-доброму, — похитав головою Ренрік. — Це твій вибір, Ксанто.

Наступної миті сталося відразу кілька речей.

Ренрік підняв руку, закликаючи магію, яка утворила відчутні, але невидимі пута на руках і ногах Ксанти.

Лей поклав руки братові на плечі, посилюючи його чари.

Гловар кинувся вперед, збиваючи з ніг обох близнюків. А Ніль і Дерік стали перед Ксантою, прикриваючи її від наступної магічної атаки.

Лучниця натягувала тятиву, цілячись у непроханих гостей. А Фокусник стискав у руках батіг, який приборкувачка кинула в куток після свого виступу.

— Біжи! — Ельва смикнула двоєдушницю на себе. Магічні пута розвалилися, коли Ренрік втратив контроль.

Ксанта не зрушила з місця. Вона не збиралася кидати друзів… ні! Не друзів – сім'ю.

Готова прийняти бій, вона розкинула руки убік, закликаючи магію. І в момент, коли Гловара відкинуло вбік, як ляльку, блискавки зірвалися з її пальців. Вони обігнули Ніль і Деріка і з шипінням вп'ялися близнюкам у груди.

Ренріка та Лейя відкинуло назад. Завоняло паленою тканиною та волоссям.

— Ксанто, ти маєш бігти, — голос Ельви долинув до неї пошепки, адже ворожка майже кричала. — Якщо ти вибереш цей поворот на своєму шляху, то смерть сестри буде не останньою!

Двоєдушниця здригнулася. Лише на мить спіймала погляд старої.

— Біжи, — повторила та. — Ти знаєш що робити. Навіть якщо зараз розгублена.

Але, незважаючи на все, Ксанта не почувала себе розгубленою. Вона почувала себе сильною та рішучою. Вона готова була вбити цих двох, щоб позбутися переслідування. Щоб показати короні, що з нею краще не зв'язуватись. Що її не варто шукати.

Вона готова була вбити Ренріка та Лейя, щоб урятувати трупу бродячих циркачів.

І слова ворожки її не змогли переконати.

Блискавка знову зірвалася з її рук, у повітрі запахло, як перед дощем. А снаряд вп’явся у одного з близнюків. Підкинув того и з силою відкинув.

— Лей!

Ксанта не зрушила з місця, дивлячись на те, як другий близнюк кинувся до того, чиє тіло пробило блискавкою. Вона дивилася на те, як Ренрік падає навколішки перед братом, витягає з-за пазухи якийсь флакон і вливає вміст у горлянку Лейю.

— Я не схилюсь перед вбивцями Тесси, — прошипіла двоєдушниця, ступивши вперед між Деріком і Ніль. — Твій брат майже помер. Якщо ти не зупинишся, це «майже» перетвориться на «точно».

Ренрік здригнувся, підняв на колишню подругу погляд. Ще мить на його обличчі вона бачила розгубленість і страх за життя Лейя. Як тоді, коли йому стало погано на одному із тренувань. А потім обличчя двоєдушника розкреслила підступна усмішка.

— Ти справді думаєш, що корона відправила б за такою, як ти, тільки нас?

За мить усі, хто перебував у наметі, почули стукіт копит і іржання десятка коней, що оточили місце виступу бродячого цирку.

Ксанта зробила крок назад, думаючи, що їй це ввижається. А Ренрік випростався, продовжуючи посміхатися. Він забув про пораненого брата, дивився лише на дівчину.

— Що тепер скажеш?

Двоєдушниця виразно чула, як кілька вершників стрибнули на землю.

— Біжи! — Дерік розмахнувся і шпурнув у Ренріка один із важких м'ячів, які використав для жонглювання.

Наповнений піском м’ячик врізався в чоло. Ренрік оступився. А наступної миті опинився на землі, знову притиснутий Гловаром.

Татія та Малівіка кинулися до нього з канатом.

І Ксанта побігла.

Страх мав її скувати. Змусити залишитись на місці. Битися до останнього. За себе. І за «Бродяг».

Але усього мить тому разом із голосом Фокусника вона почула й інший. Голос, який пролунав в унісон із Деріковим. Голос, який вимовив те саме слово.

І цей голос належав Тессі.

Все це могло здатися Ксанті. Вона зрозуміє це вже згодом. А зараз дівчина вискочила на темну вулицю, запізно згадавши, що мішок із речами залишився всередині. Закликала душу.

Кінь з'явився одразу. Без затримок. Без несподіванок.

Намет оточили вершники в білому одязі із золотими кулонами на довгих ланцюжках — люди короля.

Двоєдушниця розвела руки вбік і закричала. Виплеснула всю злість, біль та магію.

Остання силовою хвилею вдарила оточуючих її людей. Розкидала.

Вона вже була на коні, коли воїни корони знову опинилися на ногах. Хтось кинув у її бік мотузку з петлею на кінці. Але та пролетіла повз.

А Ксанта кинула останній погляд на намет, який чомусь горів. І наказала своїй другій душі тікати.

Під крики капітана загону вона вирвалася вперед, з кожною миттю розриваючи відстань між собою і тим, що залишилося позаду.