Ерен, зі своїми темно-каштановим волоссям, карими очима та вишуканими ельфійськими рисами обличчя, виглядала як приклад благородної грації. Вона обрала темно-зелену бальну сукню з корсетом, яка підкреслювала її вишуканість. Виріз сукні відкривав її голі плечі, на яких блищало рубінове кольє. Кожен шов сукні був вишитий рудими нитками, надаючи йому блискучість, яка відзначала його серед інших. Цього разу покоївки особливо постарались і заплели її волосся в довгу вишукану косу залишивши лиш пару прядок, які обрамляли обличчя.

Сьогодні був великий вечір, останній бал перед її заручинами, якщо все пройде успішно. Ерен невпевнено відправилася в бальну залу, вона була дуже схвильована перед зустріччю з нареченим. Батьки вже мали чекати ї біля входу, так як за правилами вони мають увійти разом, а після її нарешті представлять нареченому. Від однієї думки про це серце наповнювалось приємним хвилюванням – Чи справді він настільки ж гарний, наскільки про нього говорять?. 

О ні, тільки не ці двоє – Я побачила двох чоловіків попереду –Чому саме зараз? Може повернути назад поки ще не…Пізно. Я зловила погляд Крістіана і зрозуміла що це кінець -  тепер за всіма правилами я маю привітатись. Ох як ж не хотілось його бачити, міг хоч раз захворіти чи ще шось. Я вже і так пропустила попередній бал щоб не бачити цього обличчя – витончений ніч, сурові зелені очі і серйозне обличчя яке обрамляє чорне, як воронове крило, волосся – красивий ж, зараза, але такий неприємний.

З герцогом Крістіаном Вальські я була знайома з дитинства. Колись ми навіть дружили і я поблажливо називала його Кріс. Наші батьки були партнерами і ми багато часу проводили разом. Але потім він відправився до академії і перестав відповідати на мої листи, а згодом його батько зрадив мого і тепер наші сім’ї – вороги. Я мала надію що ми продовжимо таємні дружні стосунки, але повернувшись з академії Крістіан вдав що ми не знайомі, і продовжував холодно себе вести зі мною. Тож кожна зустріч перетворювалась в перепалку, які важко винести з дотриманням етикету. Ух, як же хочеться послати його до гус….Він чоловік і може дозволити собі іноді неетичні вирази або просто проігнорувати мене і піти, але я жінка і маю нести образ  чистоти, доброчесності і бути завжди прекрасною і все заради вигідного одруження. Мені недовго залишилось нести цей тягар, батьки от-от закінчать переговори з монаршею сім’єю щодо заручин і грубити мені вже ніхто не зможе. Я стану першої леді цього королівства, залишилось витерпіти цього **** всього лиш пару разів. 

Поруч з герцогом стояв його друг з академії і партнер по бізнесу – граф Нейл Пелеш. З графом спілкуватись було приємніше, тож я видохнула. Я зможу зосередитись на розмові з графом щоб уникнути неприємного герцога. Граф Пелеш мав довге біле волосся і був вдягнений в білий костюм з фіолетовми вставками, які чудово відтіняли його золоті очі. Граф мав витончену красу і приємний характер, тож був популярним на балах. 

Я підійшла і зробила низький реверанс. 

-Вітаю герцог Вальські, граф Пелеш - Ерен натягнула на обличчя посмішку

-Вітаю, леді Норд - привітався герцог – бачу, сьогодні ви ще раз вирішили всім нагадати на скільки заможним є ваш рід?

-Хм,  мій наряд турботливо підібрано покоївками - вважаєте вони погано виконують свою роботу? А ви як гадаєте графе, я погано виглядаю?

-Ні, ви сьогодні маєте чудовий вигляд, як і завжди - граф нахилився поцілувати мою руку. - Герцог просто турбується щоб ваша шия не втомилась від таких прикрас.

- Не піклуйтесь, це всього на один вечір. - я усміхнулась ще дужче. - Як не як, сьогодні я вперше побачу свого нареченого.

Від цих слів Крістіан нахмурився ще дужче а Нейл лиш щиро посміхнувся. 

-Важливий вечір, не змушуйте батьків чекати – сказав граф і відпустив нарешті руку.

Я ще трохи почекала з піднятою рукою на поцілунок від герцога, втім очікувати що він хоч зараз буде вести себе як людина – марна втрата часу. Він і досі стояв і дивився у вікно.

-Що ж, гарного вечора. – я зробила ще один реверанс і нарешті продовжила свій рух у напрямку бальної зали. Подальша дорога пройшла без перешкод і я підійшла до мами біля бальної зали.
Вона поправила мою сукну ще раз, наче покоївки могли шось пропустити після дороги, після чого уважно подивилась мені в очі.

-Сьогодні важливий день, донько. Ти маєш проявити себе якнайкраще щоб заручини з принцем пройшли успішно. Багато посміхайся, поменше говори і не відмовляй в танці. Сподіваюсь, сьогодні ви потанцюєте з принцем.

Тут підійшов батько  і суворо на мене подивився. 

-Не дай всім моїм старанням пройти марно, ми маємо увійти в королівську сім’ю. 

-Я розумію. Я все зроблю як треба, принц буде причарований моєю красою. – я поправила волосся і натягнула посмішку. 

-Граф Норд з сім’єю! – глашатай оголосив наше прибуття і двері зали відчинились.

Я вперше була у залі королівського палацу і мені важко описати різницю з звичайними маєтками аристократії, це було надзвичайно вишукано. В мене перехопило подих, коли ми увійшли в яскраву залу наповнену людьми. Вона була величезна, повсюди прикрашена живими квітами. Посеред зали була величезна люстра з купою малих кришталеків які виблискували від освітлення. Ми вийшли на балкон перед спуском униз щоб продемонструвати себе аристократії і я вже відчула себе королевою. Ми почали повільно спускатись по сходинкам і я була в захваті. В стінах було вирізано скульптури, із величезних вікон було видно сад з фонтаном. Біля стін стояли банкетні столики, а прислуга бігала розносячи напої і поправляючи квіти. Всі погляди були приковані до нас, а я продовжувала розглядати залу. 

-Вітаю граф Норд, графиня Норм, леді. – до нас вже підійшов батьків друг і вони почали обговорювати справи. 

Моєю подальшою задачею було не привертати забагато уваги, принц з’явиться трохи пізніше і нас мають представити один одному. Тож я маю танцювати і показувати всім на скільки я вишукана і благородна. – з цими думками я відправилась до зони відпочинку де вже зібрались дами.

-Вітаю, баронесса Луці – я знов присіла у реверансі вітаючись з подругою

- Вітаю леді Норд – вона зробила реверанс у відповідь.

-Як ваш малюк? Чула нещодавно він хворів.

-Так, втім зараз йому набагато краще. Хоча, зізнаюсь чесно, важко було його сьогодні лишати одного зі слугами. Я б воліла зараз бути вдома з сином. – вона важко зітхнула. – Давайте краще про інше поговоримо – як проходять переговори ваших батьків? Чи готувати мені сукню до королівського весілля? – баронеса озорно хіхікнула і одразу прикрила рот оглядаючись по сторонам. Хіхікати чи голосно виражати почуття – прерогатива чоловіків. 

-Ви що, ще нічого не відомо. Сподіваюсь сьогодні нарешті познайомитись з Його Високістю. Мені вже майже 18, час виходити заміж і нянчити малюків. 

-Ой, леді Норд, хто ж відмовиться від такої красуні, тим паче чистокровної ельфійки. В вашому роду ще зберіглась магія, від такої нареченої ніхто не зможе відмовитись.

-Сподіваюсь, ви маєте рацію.

-Леді Норд, дозвольте запросити вас на танець – до нас підійшов Маркіз Лоуренс і поклонився простягуючи руку. 

-Звичайно. Баронеса Луці, маю йти. – Я поклала свою руку в руку маркіза і щиро посміхнулась. 

Він відвів мене в центр зали де вже танцювали пари. Ноги вже гуділи від кількості реверансів, а скільки мені ще танцювати – я б краще посиділа хоч трохи. Але це неможливо в цій сукні – спідниця занадто важко і легко зім’ється якщо я навіть просто облокочусь на щонебудь. Я оглянула зал і знов зустріла погляд Крістіана – він суворо дивився в нашу сторону, але чомусь в його погляді ще читалось хвилювання? Чому б йому хвилюватись? 

-Як вам сьогоднішній вечір? – завів бесіду маркіз Лоуренс поки ми танцювали. Він мав грайливі каштанові кучері які рухались в такт нашим рухам. 

-Він тільки починається, тож важко сказати. Втім досить непогано на цей час. – я посміхнулась дивлячись в очі маркізу. 

-Ви сьогодні чудово виглядаєте, вам дуже личить рубін. 

-Дякую, я вірю що сьогоднішній бал буде особливим для мене, тож вирішила приділити більше часу наряду.

-Так? Це через те що сьогодні бал у королівському палаці?

-Звичайно! – Я швидко підтвердила. Ледь не випалила що вже чекаю на ті кляті заручини. 

- Король Емергард, Королева Лукріція та Принц Есмунд! – глашатай оголосив прибуття королівської родини і музика зупинилась. Всі танцюючі пари зупинились споглядаючи на балкон де стояли новоприбувші. 

-Донько, маємо йти! – до мене підійшли батьки і мама взяла мене під руку.

-Вибачте, маркізе, продовжимо танець наступного разу. – ми швидко  пішли у напрямку вхідних дверей. 

Звичайно що я мала попастись на очі королівській родині якнайшвидше. Принц Есмунд дуже популярний, хто ж не хоче стати принцесою? З нами на ріні ще декілька родин вели своїх доньок для знайомства. Потрібно якумога раніше представитись, поки принц ще може запам’ятовувати імена. Він дуже рідкий гість на балах.

-Принце Есмунде, Ваша Величність, Ваша світлість, дозвольте представити мою доньку – Ерен Норд. – ми підійшли перші. Батько ніколи не втрачав своїх шансів. Я посміхнулась і зробила настільки глибокий реверанс наскільки могла. Я опустила голову щиро сподіваючись що танець не зіпсував мого зовнішнього вигляду. Я дуже хотіла підняти очі і нарешті роздивитись принці, але це б суперечило всім правилам, тож я покірно чекала на відповідь.

-Дуже приємно познайомитись, леді Норд. – принц простягнув руку і я поклала свою руку в його. Він поцілував костяшки моїх пальців і я підняла очі зустрівшись з ним поглядами. Це був найкращий момент мого життя. Його очі були неймовірно блакитні як саме море. Його риси обличчя нагадували найкращі скульптури майстрів. Його волосся відблискувало золотом. Він був схожий на Бога який зійшов до людей. Я посміхнулась йому. І перевела погляд на короля. Він стояв дуже суворо і розглядав мене як шмат м’яса. Недалеко від нього відійшла і королева, вона так само роздивлялась мене зупиняючи погляд на стегнах. Я вже бачила цю оцінку родючості в її очах.

-Я теж дуже познайомитись, принце, Ваша Величносте, Ваша Світлосте.

Батьки продовжили розмову з королем, а я залишилась наодинці з принцем. Мені так часто снився цей момент що я не могла повірити що це реальність.

-Дозвольте запросити вас на танець? – Принц махнув рукою і музика продовжила грати.

-Звичайно. – він взяв мою руку і повів мене в центр зали.

-Ви чудово виглядаєте, ще не втомились за вечір? 

-Дякую. Вечір тільки почався, я тільки рада потанцювати з Вами. 

Ми почали кружляти в танці. Принц вів досить впевнено і швидко іноді важко було за ним встигати, але я досвідчена танцівниця. Дякую вчителям.

-Вас нечасто побачиш на балах, втім ви дуже добре танцюєте, Ваша Величносте. 

-Я просто вибірково ставлюсь до вибору балу. Та і обов’язки не дозволяють з’являтись частіше. Але я вчився цьому з дитинства. Як представник королівської родини я маю бути досконалим у всьому. Розумієте про що я?

-Так, чудово розумію. Це велика відповідальність – музика нарешті завершилась і я змогла перевести подих. Встигати за принцем було дуже важко, особливо в цій важкій сукні, ще і говорити під час цього. Добре що це нарешті завершилось, це один з найважчих танців в моєму житті. 

-Не бажаєте прогулятись по саду? – Принц не відпускав моєї руки роздивляючись моє обличчя. 

-Залюбки. – я погодилась і ми попрямували в сторону виходу. Звичайно що я б воліла краще відпочити, але я не могла втратити цей шанс. Я нарешті познайомилась зі своєю мрією і він запросив мене погуляти! Значить я його теж зацікавила, що може бути краще? Треба скоріше обрати весільну сукню. 

Ми вийшли в сад роз з помірним освітленням. Принц повернувся до мене  уважно заглядаючи в очі. Я ще раз відмітила для себе на скільки ж він гарний, хоча при яскравому освітлені він сам виглядає як прикраса, тут він набув містичної краси. Принц повільно опустився на одне коліно. Я не могла повірити своїм очам, люди почали виходити на балкони роздивляючись нас, я чула їх перешіптування. 

-Леді Норд, побачивши вас я одразу був вражений вашою красою. Я багато про вас чув і упевнений що ви будете гарною жінкою і матір’ю. Чи погоджуєтесь ви, стати моєю дружиною?