Я пурхала по кухні як метелик. З мого обличчя не сходила посмішка і я була неймовірно щаслива. Ще б пак, сьогодні два роки як ми, з Аланом, разом.
Вчора ввечері він зателефонував і сказав що приїде раніше з відрядження, є важлива розмова. Гадаю, він хоче запропонувати одружитися. Хоча ми це не обговорювали та не було жодних натяків, але останнім часом він став більше приділяти мені уваги, дарувати подаруночки та квіти після кожного відрядження, хоча раніше так не робив. Тому сьогодні, чекаючи на нього, я вирішила приготувати його улюблені страви, та одягнути найкрасивішу сукню в передчутті чудового вечора.
В Алана я закохалася щойно побачила. Високий, широкоплечий блондин з блакитними очима та чарівною посмішкою. Щойно він увійшов до нашого офісу, погляди усіх дівчат одразу звернулися на нього. Ще б пак, у порівнянні з офісними працівниками, ділового стилю, його довге хвилясте волосся, і шкіряна куртка з металевими прикрасами, одразу привернули увагу усіх. Тоді мені здалося, що він посміхнувся кожній дівчині в офісі, але оскільки я була секретарка, він підійшов саме до мене.
Зробивши мені море компліментів, віддав документи та запросив після роботи в кав'ярню випити філіжанку кави. На той момент, я була задоволена увагою такого красеня, і звичайно погодилася зустрітися. Він чарівно посміхнувся, сказав що чекатиме нашої зустрічі, та й пішов під захопленими поглядами усіх жінок на нього, та косими заздрісними поглядами у мій бік.
Вже через місяць ми почали жити разом.
Я приїхала з іншого міста, тому винаймала кімнату з господаркою квартири. Жіночка була проти побачень у неї, а Алану дісталася від бабусі двокімнатна квартира, тому він запропонував жити у нього. І ось, минуло два роки, як ми разом. І навіть не віриться, що ми нарешті одружимося.
Моя подруга казала, що такий, як він, ніколи не зробить пропозиції, тому не довіряла йому. Але тепер вона зрозуміє, що помилялася. 
Я не відразу почула, як відкривається дверний замок, саме у цей момент, діставала з духовки свій фірмовий пиріг, тому трохи здригнулася, коли грюкнули вхідні двері.
Поставивши пиріг на стіл, я зняла фартух, поправила сукню і з усмішкою на обличчі побігла в коридор. 
— Алан, привіт! — радісно привітала коханого. Але побачивши його стан, моя посмішка сповзла з обличчя.
Він був п'яний як чіп і стояв на ногах дуже непевно, тому одразу притулився об одвірок. Букет лілей, які він мені завжди дарував, висіли віником в одній руці, а в іншій він тримав майже порожню пляшку коньяку. Побачивши мене, він видихнув крізь стиснені губи, а потім зробив пару ковтків з пляшки.
— Привіт, Діано. Це тобі, — Він простяг мені букет, кілька квіточок у ньому були прим'яті.
— Що з тобою? Щось трапилось? — стурбовано спитала, бо таким я його ще ніколи не бачила.
— Так, дещо трапилося, — Алан потягнувся, щоб ковтнути з пляшки, але вона виявилася вже порожня. Він знову потужно зітхнув і приречено глянув на мене. — Нам треба поговорити.
— Звичайно. Роздягайся, проходь на кухню поговоримо. Я вечерю приготувала, тобі треба поїсти, ти зовсім п'яний, зараз поїси й ми спробуємо вирішити проблему. Все буде добре! — Я підійшла до нього, щоб допомогти зняти куртку, але він зупинив мене жестом піднятої руки.
— Діана, я прийшов попрощатися! Розумієш... я одружуюся, і в мене незабаром буде дитина.
Від його слів я застигла на місці, не маючи сил ворухнутися. Він щось ще продовжував говорити, але в мене стояв тільки стукіт серця у вухах, в очах потемнішало, і я відчула, що зараз знепритомнію. Алан побачив мій стан, кинув на підлогу букет і пляшку, вона впала і з дзвоном покотилася. Він встиг підхопити мене в останню мить.
— Діана, що з тобою? — Він почав мене злегка потрушувати. Від нього несло алкогольним амбре, від чого мене занудило. Я подивилася в колись улюблені блакитні очі, побачила в них тільки страх. — Може викликати швидку?
— Ні, —  сказала я майже пошепки. — Краще виклич собі таксі, їдь до неї та своєї майбутньої дитини, — Я спробувала вирватися з його рук, проте він не відпускав.
— Ну зрозумій, вона мене сама спокусила... — почав він виправдовуватися. — Це було швидкоплинне захоплення, всього на один раз. Я тоді відвозив документи та потрапив на корпоратив. Був вечір, і я вирішив трохи випити, ну і... Пробач мені! Якби вона не завагітніла... — процідив він з люттю в голосі. — То не розповіла б своєму батькові, а він заступник директора усієї філії. Тож почав мені погрожувати, що якщо я не одружуся з нею, то він мене звільнить, і мене більше на жодну роботу не візьмуть. Діана, ну зрозумій, це було лише один раз. Одна помилка! — майже заволав він.
— Алан, відпусти мене, будь ласка! — сказала якомога рівним тоном.
Він пару секунд дивився на мене, не кліпаючи, потім глибоко зітхнув і одним рухом підняв мене на ноги. Я відразу зробила пару кроків від нього, якомога далі. Мені стало мерзлякувато, і я обійняла себе за плечі, щоб хоч якось зігрітися і відчула, як тремтять пальці. Нерви були на межі, але я глибоко видихнувши запитала. — І який термін вагітності?
— Десь чотирнадцять тижнів, — відповів він байдужим голосом. Але для мене його відповідь пролунала наче пострілом у голові.
— Тобто, минуло вже понад три місяці як ти мене зрадив, і навіть не подумав розповісти про це раніше? — шум у вухах знову почав наростати. Щоб не впасти цього разу, я сперлася об стіну і зробила глибокий вдих. 
— Якби вона не залетіла, то ти так нічого й не дізналася. Ми й далі жили так, як раніше...
— Як раніше? — Я подивилася на нього, ніби вперше побачила. — Ти б продовжував жити зі мною в обмані, а я у невідомості про твої пригоди? Може, у твоїх відрядженнях ще хтось був, і це для тебе звичайна справа? Скажи мені чесно, ми все одно розлучаємося. Я хочу знати правду.
— Навіщо згадувати те, що було. Я завжди приїжджав додому, до тебе. Мені було з тобою добре...
— Тобі було зі мною добре? Лише добре, так? Я кохала тебе, думала ми будемо разом, з тобою, все життя. Ти не хотів дітей, казав, що спочатку потрібно стати міцно на ноги. Виявляється, ти не хотів дітей зі мною, тому що ти мене не любив, тобі було лише добре зі мною?! Звичайно, зручно приїжджати додому, де прибрано, наготовлено, випрано, доглядають за тобою. А самому у цей момент розважатися. У тебе, напевно, в кожному відрядженні по коханці було... — Я почала схлипувати. По щоках покотилися гарячі сльози. Як я могла бути така сліпа.
— Так, не накручуй себе. Не було в мене коханок. А один раз — це не коханка! І я не хочу більше про це говорити. Тобі зараз знову стане погано, а я не в тому стані, щоб тебе заспокоювати. Що трапилося, те трапилося. Діана, дуже шкода, що ми з тобою розходимося, повір, мені дійсно було з тобою добре. А кохати... напевно, не вмію. Я переночую у Фелікса. Прощавай! Вибач, і дякую за все, що було! — провівши рукою по волоссю, він ще з декілька секунд дивився на мене, потім розвернувся й миттю пішов геть, покинувши мене зовсім одну.